З самого початку війни ми втратили своє житло, вже більше року ми не маємо дому. Жили ми на Північній Салтівці у Харкові. Найбільш важким було втрата свого дому, а шокуючим було, як мої діти падали на землю від страху, коли над головою летіли ракети та винущувачі, дуже жахливі спогади. Коли синочок уві сні здригався від взривів. В самому початку в нас не було хліба, бо не працювали магазини, це було десь два тижні.