Я спочатку не повірила, що почалась війна. Після окупації Херсона все стало зрозуміло. Я взяла дітей та виїхала з міста. Ми довго стояли у заторах. 

Зараз треба ставити дітей на ноги, бо чоловік залишився в Херсоні. Найстрашнішим для мене було те, що росіяни окупували рідне місто. Дуже сумую за домом. 

У моїх дітей підірвана нервова система. Вони плачуть, коли чують гул літака. Ми живемо в Полтавській області поряд з рідними людьми. Я дуже чекаю миру для своїх дітей. Мрію, щоб не літали ракети та снаряди. Чекаю на повернення всіх додому живими.