У перший день війни мені подзвонила подруга та повідомила, що в Україні почалися обстріли. Я залишилась без роботи. Грошей зовсім не було, а я жила на передовій.

У Бахмуті загинули мої батьки після прильоту снаряда в будинок. Вони не встигли врятуватись.

Я виїхала із міста з чоловіком. Дорогою ми потрапили під обстріл. Дісталися Львова, там деякий час прожили у хабі для переселенців. Потім я поїхала в Болгарію, але там не витримала, тому повернулась в Україну. Зараз я живу на Дніпропетровщині. Майбутнього я не бачу, тому що мого міста більше немає.