У перший день війни я почула вибухи. У чоловіка стався інсульт, я не могла йому допомогти, бо не було медиків.  Для мене вже тоді було все трагічним. Декілька місяців я прожила під обстрілами. В Оріхові в підвалах сиділа моя старша донька з родиною. Онуку вона вивезла до Запоріжжя. 

Мого чоловіка у лікарню вивезли військові. Організм все одно не витримав, чоловік згодом помер.

Я виїхала з села самостійно.  У Запоріжжі мені надали гуртожиток та гуманітарну допомогу. Досі отримую продуктові набори. Мого житла вже немає. Оріхів та район повністю зруйновані. Я хочу, аби закінчилась війна та в країні все було добре.