Коли почалася війна, я жила в гуртожитку в Харкові. Ми там були разом з подругою. Дуже страшно було, коли летіли літаки. Ми з нею падали в коридорі, затуляли вуха, розсували ноги, щоб п'яти не пообривало. Вона так мене вчила, у неї батьки – військовослужбовці. Вдвох не так страшно було. 

Але коли вона з'їхала, і я там залишилася одна, тому що всі виїхали, був момент, коли повибивало вікна і двері. І я вам навіть не можу передати цей страх, ці відчуття. Це дуже страшно. Мій котик сидів на підвіконні і його розірвало уламками скла.

Пам’ятаю, як 23 серпня я йшла повз метро у Шевченківському районі, а у цей день там були прильоти.

Скрізь лежали тіла людей: бабусі, дідусі, діти, дуже багато людей. Це було дуже важко і страшно. Біля мого гуртожитку знаходиться військове училище. Там взагалі все розбомблено. Молодих хлопців і дівчат повбивали.

Особливо страшно було після обстрілів, коли стояла тиша. Чим довше було тихо і спокійно, тим гучнішими були удари після.

Потім я поїхала додому в Лиман. Там було складно з їжею. Люди билися за хліб. Було дуже важко. Я ділилася хлібом з людьми. З моєї родини хтось виїхав, хтось не захотів.

Евакуюватися з Лиману було дуже складно. Спочатку я повернулася до Харкова. Потім з Харкова до Богодухова, звідти до Сум. А вже потім у Ромни. У мене тут знайомі. Вони виділили мені кімнату в квартирі. Я її винаймаю.

З роботою тут важко. Я влаштувалась на взуттєву фабрику. Пропрацювала майже два місяці, але почала облазити шкіра на руках, випадати волосся, на обличчі пішли плями. Я працювала з клеєм, ацетоном. Змушена була звільнитися. Здоров'я дорожче.

Буває, що закриюсь в кімнаті і плачу. Буває так, що дні три-чотири нікуди не виходжу, не хочу ні з ким розмовляти. Погано сплю, дуже лякаюсь різких звуків. Потім заспокоююсь.

Я за те, щоб війна закінчилася вже завтра. Сподіваюсь, що скоро ми будемо святкувати Перемогу.

Вірю, у майбутньому буде все добре. Всі наші території повернуться. Будемо одне одному допомагати. Найголовніше, щоб ті, хто воюють, нас захищають, повернулися здоровими. Ми будемо триматися, і все буде добре. Все відбудуємо, головне, щоб було здоров'я, робота і мирне небо над головою.