Історії, які ви нам довірили
Жив в Олешках до початку вторгнення, прокинувся зранку почувши тривогу. Потім дізнався, що до нас вдерлися, був в шоку та не зрозумів, як так може буди. Пам'ятаю, постріли та, як літали снаряди й ми ходили в бомбосховище. Я з сім'єю старався виходити рідко, максимум за їжею та до родичів, бо могли вкрасти речі та викрасти та знущатися. Були проблеми з продуктами, бо їжі ставало все менше.
Коли їхали колони техніки, то могли постріляти, ще були випадки, що грабували людей та виселяли. Моя родина залишилася без житла та багато коштів, які заробляли мої батьки пішки на орендовану квартиру, багато важливих нам речей залишилися вдома. Я з сім'єю живу разом, але бабуся та дідусь з дядьком залишилися під окупацією їм там дуже складно.
У пам'яті залишилось те, коли пролітав літак над домом, думали, що ракета. Колона російської техніки їхала поряд, окупанти проходили поряд зі зброєю, ти не розумієш, що в них у голові. Я з дідусем їхав дорогою та проїжджала колонна і вони направили зброю з БТР на нас. Зараз підробляю як можу, бо батькам потрібні гроші, вчуся у школі. Про велику трагедію війни нагадує фото мого друга, якого розстріляли, коли він їхав додому, дізнавшись плакав.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
