Під час вторгнення я був удома. У один із звичайних днів пролунав дзвінок. І я дізнався, що мій дідусь хворий. А причина страшної хвороби полягала в тому, що проросійська погана людина ударила діда в живіт під час його вахти.
Унаслідок чого утворився тромб і кишечник дуже швидко перестав працювати. Та я тиждень був поряд з дідом, що любив мене безмежно та підтримував. Пекельний тиждень перебування в лікарні та тиждень його повільного та болісного гасіння. І заради чого була ця агресія на людину похилого віку...
Через пережите з'явилися психосоматичні моменти зі здоров'ям. Але згодом я зміг позбавитися цих проблем, коли почав працювати. Зараз вивчаю методи психотерапії та когнетивно-поведінкової терапії, щоб більш ефективно допомагати нашим солдатам, які повертаються з війни.
Були постійні відключення води. Були відключення світла та блекаут, але були повербанки. Впоратися з багатьма проблемами не складно було, тому що постійно був зайнятий психологічною підтримкою військових та цивільних.
Додалося багато стресу, але є сім'я і ми підтримуємо один одного. На жаль, деяких людей, яких вважав сім'єю, вже немає з нами.
Нереально круто, що діти займаються волонтерством і збирають такі великі суми на допомогу військовим. Це було очевидно, але не думав, що все буде настільки круто і потужно. І це прекрасно…
Залишились фото і трохи відео хлопців, які стали братами, незважаючи на те, що ми не брати по крові та зброї (деяких хлопців вже немає, на жаль). Куля з нуля є. Все в пам'яті та серці відбито до кінця життя: і хороше, і погане. Не забудемо і не пробачимо...
