Коли прокинулася, одразу відчула щось не так. Відкрила новини – почалася війна. Спочатку просто заціпеніла, не могла повірити. Магазини того ж дня закрилися, аптеки також. Нічого не можна було купити – ні хліба, ні води. Люди бігали з пакетами, хто що встиг схопити.

Я сиділа вдома, не знаючи, що робити. Думала, може, все швидко закінчиться. Обстріли були дуже сильними. Прилітало в будинки, лікарні та школи. Коли зрозуміла, що залишаючись, я ризикую життям, поїхала. Досі важко усвідомити, що це було зі мною. А моя душа — вона залишилася там, де рідний дім. Мого будинку більше немає, його розбили. Свого майбутнього я не бачу. Дуже хочу повернутись в рідне місто.