Валерій Юрійович не може забути, як їхав із Луганська, а його машину обстрілювали. Навколо все розривалося, гуркотіло. У 2017 році він поховав дружину і зараз мешкає удвох із сином. Про перспективні підприємства, а отже, про гідну роботу та дохід залишилися тільки спогади. Чого чекати далі?
«Моє житло не постраждало, але жити не хочеться»
Переглядів 686