«Моє веселе дитинство затьмарила чорна хмара»

Мене звати Максим, мені 13 років. Хочу розповісти, що зі мною сталося. У дитинстві я часто хворів. Мої батьки мене оздоровлювали, возили на море, брали із собою в походи, відпочивали на дачі.

У шість років я почав відвідувати танцювальний гурток, займатися англійською мовою й зараз ходжу на заняття, у спортивну секцію. Але несподівано моє веселе дитинство затьмарила чорна хмара.

Після лікування в ЦОА та ІТ (реанімації в місті Алчевську) мене перевели в Обласну дитячу клінічну лікарню, де поставили діагноз «Цукровий діабет». Мені здавалося, що життя закінчилося, але воно тільки починалося. Довелося переоцінити себе і людей навколо, навчитися жити зі своєю недугою.

У класі спочатку хлопці боялися, як поводитися зі мною, адже вони не знали нічого про мою хворобу. Зараз мені допомагають; добре, коли є справжні друзі й добрі наставники.

Одному Богу відомо, через що випало пройти нашій сім'ї. Усі разом вчилися жити по-новому. Уколи, дієта, режим, книги, батьки, друзі, наставники – усі брали участь у моєму новому житті.

Усе валилося: і дитячі мрії, і на роботі в батьків не все було гладко, адже зупинився металургійний комбінат, який годував людей.

У місті створилася важка ситуація, перебої зі світлом, водою, їжею, необхідними ліками. Страх, голод, холод оселилися в житті людей. Зневірившись, наша сім'я звернулася до Фонду Ріната Ахметова «Допоможемо». Почувши нашу історію, нам простягнули руку допомоги, дали надію на життя.

Для мене, як для всіх інших, важливим є моє майбутнє. Я хочу мати гарну професію й достаток, оповиту любов'ю сім'ю та вірних друзів, подорожувати й побачити світ.

Дуже важко виділити одну-єдину заповітну мрію, але найголовніше – вибрати свій шлях, знайти свою життєву дорогу. Найголовніше – прожити своє життя не даремно та бути потрібним і корисним людям.

Нехай скоріше прийде мир на нашу землю, люди стануть добрішими та милосерднішими, підуть геть хвороби та нещастя.