Віра з Києва пам’ятає як у перший день вторгнення разом з мамою спустилася в підвал, в якому було вже дуже багато людей. Усвідомлення, що це по-справжньому, що це – війна, прийшло кілька днів потому. Дівчина згадує, як їжа в магазинчиках розліталася за хвилини, як годинами стояли до аптеки за ліками мамі. Вже у квітні Віра повернулася до роботи. На початку жовтня 2022 року вона буквально опинилася між двома обстрілами й усвідомила, що відбуваються жахливі речі, але люди продовжують спілкуватися, працювати та підтримувати один одного.