Наталя Видрик пригадує, що переддень повномасштабної війни приїздила до столичної лікарні, де мала залишатися на ночівлю, проте відчуття тривоги не покидало жінку й вона повернулася додому в Умань. Ранок для містян розпочався вибухами. Наталя відмовлялася вірити, що це велика війна. Подружжя разом із двома синами переїхали до приватного будинку батьків, де зібралися всі рідні. Там спускалися в підвал, коли була повітряна тривога. Так тривало близько двох тижнів, але це було дуже складно, зізнається жінка. Наталя з молодшим сином поїхала у західні регіони. Нині родина обʼєдналася і живе вдома в Умані.