Загній Вероніка, 9 клас, Дніпровська гімназія № 59 Дніпровської міської ради

Вчитель, що надихнув на написання есе — Щоголєва Інна Вацлавівна

“1000 днів війни. Мій шлях”

Війна – це не просто протистояння держав, захоплення територій й ресурсів. Це вихор повітряних тривог, смерті, руйнувань, що проноситься по кожному з нас.

Коли почалася війна, я була зовсім юною, мріяла про майбутнє, перемоги в спорті, будувала плани на довге щасливе життя в своїй країні. Війна звуками вибухів, сирен, смертей увірвалася в моє життя.

Після кількох місяців війни я приєдналася до волонтерського руху. Ми збирали гуманітарну допомогу, підтримували військових та їхні родини. Я навчилася цінувати кожну мить життя і кожну людину, що поруч, навчилася цінувати прості речі, такі, як запах хлібу, сміх друзів.

Війна допомогла мене навчитися бути сильною й стійкою. У мене з’явився внутрішній потужний потенціал, страшенна ненависть до ворога й переконаність у тому, що Україна вистоїть, переможе.

Певно, тому у мене з’явилася потрійна сила, якась моральна потужність, що щоразу вела мене до перемоги у спорті, на борцівському килимі. Свої спортивні перемоги я присвячую тим, хто із зброєю в руках захищає моє майбутнє, дає приклад мужності й стійкості, дає можливість учитись, займатися спортом.

Сьогодні — 1000 днів війни. Нелегкий, кривавий шлях, який змінив цілий народ, зробив його стійким, мужнім, непереборним. І поки триває війна, я вірю в те, що Україна подолає безліч труднощів, випробувань, утрат.

Мій шлях – це любов до рідної України, це навчання та праця заради країни, народу, це створення нового майбутнього.