Богожавець Альбіна, 10 клас, комунальний заклад "Харківський ліцей №168 Харківської міської ради"
Учитель, що надихнув на написання есе – Прощай Олена Володимирівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Тисяча днів війни. Цифра, від якої пробирає до кісток, що змушує задуматися над пройденим шляхом. Шляхом, який залитий сльозами, болем, страхом, невідомістю. Коли чуєш слово «війна», думаєш про ті жахливі картини з новин, із розповідей людей, від яких стає моторошно. А найжахливіше те, що за цим є історія кожного і кожної про свій особистий шлях, який ми всі долали і продовжуємо долати.

Розповіді є доказом того, що історія у всіх своя і вона не повторюється. І якби можна було зібрати їх усі, то не вистачило б слів, щоб описати те, що більшість пережили, скільки болю та страждань винесли на своїх плечах і продовжують виносити й сьогодні.

Початок був раптовий. Ранок. Вибухи. Димова вежа. Ніхто не спить. Телефонний дзвінок. Тато повідомив, що почалася війна. Це був шок, який змусив мене боятися й кидати то в жар, то в холод, який супроводжувався тремтінням. Пригадую, що напередодні бабуся розповідала нам, що в центрі Харкова бачила багато техніки та військових. Невже скоро почнеться війна? На жаль, її страхи справдилися.

Із початком війни життя було розділене на «до» і «після». Тривога. Страх. Сирени. Небезпека. Підвальне життя.

Невдовзі ми разом із сусідами переїхали в безпечніше місце Харкова. Влітку повернулися на свій район.

Цей життєвий досвід змусив по-іншому подивитися на світ, навчив ставити кардинально інші цілі та пріоритети. Я зрозуміла, що життя твоїх близьких та своє — найцінніший дар, який треба цінувати.

Незламність українського народу, боротьба за правду, за життя — прикладом для всього світу.

Ці дні, місяці, роки змусили в дванадцять років психологічно вирости та зрозуміти всю суть існування. Переконалася, що сім’я, єдність, стійкість, віра, надія, любов до Батьківщини, дому є найбільшим щастям світу. І список цей буде продовжуватись доти, доки слова будуть існувати.

Я щиро вдячна захисникам та захисницям України, які мужньо боронять рідну землю, а я навіть у такий час маю змогу отримувати освіту, розвиватися.

На жаль, ми (молоде покоління) розуміємо тепер значення слова «війна». Це не тільки руйнування матеріальних дарів і благ, а й психологічних та найстрашніше — життєвих.

Мій шлях був і залишиться непростим. Війна зробила мене сильнішою, стійкішою, мудрішою.

Маю надію, що невдовзі настане мир! Маю надію, що Україна все відбудує й розквітне!