Після початку війни у Таврійську не стало води й світла. Необхідні речі у мене були зібрані. Обстріли тривали, я не знала, що буде далі. До останнього вірила у краще. Я дуже боялась за дітей. Мій племінник потрапив у полон. 

Після прильотів снарядів біля мого будинку я виїхала з родиною. У мене троє дітей. Зараз я живу в Запоріжжі. Будинок моїх батьків у Таврійську пошкоджений. Місто частково зруйноване. 

Мене шокує, що гинуть наші солдати та діти. Це дуже страшно. Гинуть молоді люди. Чекаю на завершення цього жаху. Треба припинити смерті людей.