Уперше в житті я залишила свою дитину під наглядом бабусі. Вирушила у Львів, щоб здійснити свою мрію та провести там 3 дні. Коли я вийшла з потяга у Львові о 4:55 24 лютого 2022 року, мені стало відомо, що розпочалася війна, а мій син залишився в окупованому місті без зв'язку.

Син перебував під окупацією, і нас довгий час розділяла відсутність зв'язку. Я не могла його забрати 7 місяців. Мій найбільший кошмар — це розлука зі своєю 6-річною дитиною. Весь час я намагалася знаходити інформацію та спробувати дізнатися щось про моїх рідних. Нас розділяли сотні кілометрів та проклятий «руський мір».

Були складності з їжею, магазини закрилися, запаси закінчувалися. Люди допомагали одне одному як могли.

Війна розділила нас з моєю дитиною, але завдяки ЗСУ, ми були разом через 7 місяців. Також, в той час у мене народився молодший син, якому наразі вже 7 місяців. Вагітність була несподіваною.

Зараз я перебуваю у декретній відпустці, і фінансова ситуація є складною.

Про ті страшні часи нагадує іграшка - тигрик. Вона належала моєму старшому сину і стала його оберегом. Під час обстрілів, коли син ховався у підвалі, він міцно тримав цю іграшку і вірив, що вона йому допоможе...