24 лютого був дуже страшний день. Я живу одна: мати і чоловік померли ще в 2020 році. Мій дім постраждав від обстрілу. Дуже важко одній переживати це все. Криниця в мене є на подвір’ї – вода була, їжа теж - гуманітарну допомогу давали. Просто важко одній жити, страшно дуже. 

Я ще й хворію. Важко, що допомоги в мене немає, дрова треба самій рубати.

Сестри виїхали. Одна в Польщу, інша - в Мурманськ, далеко, я тут одна залишилася. Але я молюся. Вірю, що буде краще, що мир буде.

Майбутнє уявляю мирним і щасливим. Дуже хочеться, щоб якнайшвидше закінчилася війна.