У Гуляйполі не було води, світла й газу. У місті постійно стріляли. Я з родиною залишався у місті. Снаряди влучали у сусідні будинки, потім бомбами розбило і мій будинок. Під обстрілами я евакуював свою родину. Ми швидко зібрали речі та виїхали. З собою забрали і кішку. Вона дуже хвилювалась, довго звикала до нових обставин.

Після пережитого стресу я лікувався у неврологічному відділенні, у мого батька стався інсульт, а мама захворіла на хворобу Паркінсона. 

Майбутнього для себе я ніякого не бачу, бо моєї хати більше немає. Так і буду поневірятись орендованими квартирами.