У перший день війни керівництво мені написало, щоб я на роботу не виходила. Я працюю в школі. Але я все ж таки вимушена була прийти, бо посада зобов’язує перевірити все майно. Потім я прийшла додому і побачила, що мій чоловік зібрав речі і вирішив піти на війну. Сказав: "Якщо не я, то хто?" Я відвезла його у військкомат. 

Місяць я прожила в Бахмуті, а після початку масованих прильотів снарядів вирішила виїжджати.

Я їхала машиною, дорогою бачила, як перелякані люди тормозять автівки та намагаються врятуватись. В їхніх очах був такий страх, якого я не бачила ніколи. Думала, тиждень побуду у мами та повернусь, але не сталося, як гадалося. Теплі речі я не взяла. 

Сподіваюсь, що після війни Бахмут відбудують, і я повернусь у свій будинок, що ушкоджений прильотом снаряду.