Після початку війни я виїжджала до Сумської області, потім повернулась додому. Забрала до себе маму, яка вже старенька та не може перебувати одна. Зараз у Слов’янську тривають обстріли. У місті багато руйнувань та загиблих людей. У моєму будинку вибило вікна та пошкодило паркан, я забила все дошками, так і живу.
У перші місяці війни у Слов’янську не працювали магазини та аптеки, а зараз все відновили. Я чекаю на завершення війни, хоча віри у це все менше. Мрію про світле майбутнє, а поки живу одним днем.
