Страшно було у перші місяці, а зараз я вже звикла до вибухів. Під час окупації залишалась вдома, хочу обстріли були страшними. Мою хату пошкодило осколками та вибуховою хвилею. Я не можу її відновити. Мій син служить, а донька виїхала в Польщу. Допомагати доводиться самій собі. Зі мною зараз живуть рідні, бо їхній будинок розбитий. Я їх впустила, поки не знайдуть квартиру. 
Я навчилась жити у війні. Зараз чекаю тільки миру. Тяжко виживати, коли триває війна. Нічого хорошого для себе поки я не бачу. Дуже хочу, щоб ми всі жили в тиші.