У перший день війни я виїхала з рідного будинку через обстріли. Ракети летіли з боку Криму. Я з донькою і онуком не знала, куди їхати. Дорога була небезпечною, бо все навкруги обстрілювали снарядами та бомбами.

В західному регіоні України для мене роботи не було, тому я переїхала до Кіровоградської області.

Намагаюсь не думати про жах, який коїться у мене в рідному селі і в країні в цілому, бо я при надії.

Мій батько залишається в окупації. Я дуже хочу його побачити та обійняти.