Коли почалась війна, я була в Харкові у гуртожитку. Сама я родом з Дружківки. Почались обстріли, у моїй кімнаті тряслись вікна. У місті почався жах. Мені було страшно залишатись. Евакуюватись було небезпечно, тому доводилось жити під обстрілами.

Вода й продукти у мене були, хоча багато магазинів закрились. 

Через місяць я поїхала додому в Дружківку. Зараз залишаюсь тут. Чекаю на завершення війни, бо нам всім потрібен мир. Думаю, що Україна переможе. У майбутньому я б хотіла побачити відновлення країни.