Чоловік Наталії облаштував погреб приватного будинку як укриття. Вони разом з маленьким сином вимушені були там спати місяць. Чоловік згодом був направлений на передову, і протягом кількох місяців їхнє життя перетворилося на чергування між короткими дзвінками і хвилюванням, коли він був поза зоною досяжності. Наталія жила на межі страху і надії, виховуючи сина і намагаючись зберігати силу духу заради нього. Бої під Бахмутом були одними з найзапекліших. Чоловік Наталії загинув там разом зі своїми побратимами, захищаючи українську землю.
