Я жила в Енергодарі. У перший день війни у мене був шок. Я довго не могла наважитись на виїзд з міста, хоча потужні вибухи лунали навкруги щодня. У місті не було світла, газу та води. Виживати було складно. Півроку мені довелося жити під окупацією. Протягом місяця я з родиною намагалася виїхати з Енергодара. Росіяни нас не випускали на блок-постах. Одного дня все ж таки вдалося проїхати. 

Зараз я живу в Запоріжжі, а мої два сини залишились в Енергодарі. Я за них дуже хвилююсь. 

Мене приємно вразило, як нас прийняли у Запоріжжі. Видають гуманітарну допомогу, що дуже важливо для нас переселенців. На волонтерський пунктах я зустрічаю багато енергодарців, ми спілкуємось та підтримуємо один одного. Це гріє мені душу. Щодня я читаю новини та сподіваюсь прочитати про те, що Енергодар визволили. Я хочу побачити Україну вільно. Та повернутись додому.