27 лютого 2022 року наша родина виїхала з промислового міста Рубіжне (Луганська область) до сільської місцевості у Кремінських лісах Там ми мали дачну ділянку з надією, що там буде більш надійно, ніж у великому місті. Потім 3 березня 2022 року - вже зайшли окупаційні війська рф і більше наша родина вже не змогла попасти у наше місто Рубіжне.
Місяць наша родина знаходилась в окупації - військові дії були біля нашого села, було дуже страшно та лячно… Російські війська заселялись у пусті будинки місцевих мешканців.
Розуміючи, що ситуація не зміниться, ми вирішили виїжджати. 26 березня ми виїхали в окупований Старобільск (Луганської області), а на наступний день - вже до Дніпра, а звідти до міста Рівне, куди релокувався освітній заклад, в якому працюю.
Шокували вбивства мирних мешканців: за місяць ми знали, що були вбиті деякі місцеві мешканці села. Вже після переїзду дізнались про страшні жахіття, котрі коїлися у місті Рубіжне, особливо з патріотами своєї Батьківщини.
За місяць окупації стикнулись з нестачею продуктів першої необхідності, медикаментами, оскільки нічого не працювало. На згадку залишилась стара чашка, з якої ми пили воду з чистої джерельної криниці, яка була у нашому селі. Ця вода врятувала все село від смерті. Дитина жила з нами на окупованій території під постійними боями…
