Наше життя було дуже гарне. У нас місто дужє гарне ,голубі озера є, ліса, згадуєм відпочинок на Щурово, дитина згадує дитячий садок, пам'ятає всіх своїх друзів.

Чоловік був на роботі, а я вдома с малою дитиною, коли почали стріляти, це було так несподівано та дуже страшно. Ми з дитиною спали, і прокинулись від звуків вибухів, я відразу подзвонила чоловікові, і через 2 години він приїхав додому.

Потім тиждень жили ще вдома, а потім зібралися і пішли в підвал в багатоповерхівку. В пам'яті епізод закарбувався: підвал, ужас, темрява, коли світла не було вже, безвихідність ситуації.

Ми переїхали в Полтавську область, Миргородський район, село Харківці. Переїзд відбувався з Лиману евакуаційним автобусом до міста Дніпра, а потім потягом до Полтави. Ми приїхали в село Полтавській області, тут було тихо і спокійно, місцеві люди допомогли з житлом, харчами, навіть чоловікові дали цигарок на перші дні, бо коли ми приїхали, у нас гроші закінчились повністю, а зарплату чоловік не отримав за два місяці.

В 2022 році раз в місяць отримували допомогу. Гуманітарна допомога нам дуже допомогла в скрутному становищі.