Шепеля Софія, 11 клас, Комунальний заклад "Сватівський ліцей №6" Сватівської міської ради Луганської області

Вчитель, що надихнув на написання есе - Єрмоленко Роман Олександрович

«1000 днів війни. Мій шлях»

1000 днів. Це число, яке могло б стати символом розвитку, досягнень, але для багатьох українців воно перетворилося на міру болю, втрат і незламного опору. Тисяча днів війни - не просто статистика, це величезний життєвий рубіж, що назавжди змінив долі мільйонів. Ця війна, що раптово вірвалась в нашу країну, залишила глибокий відбиток не тільки на полі бою, а й у кожній сім’ї, у кожному серці.

“Ми думали, що це лише тимчасове потрясіння, - зізнається один із переселенців, - що війна пройде, як буревій, і ми зможемо повернутися до звичного життя. Але війна не питає, скільки часу в тебе є. Вона просто приходить і залишається”.

Перші дні були наповнені страхом, невідомістю та безсиллям. Усі говорили, що за кілька тижнів усе завершиться, і ми знову будемо жити, як раніше. Але кожен день усе більше занурював нас у нову реальність. Звуки вибухів стали постійним фоном нашого життя. Село, яке колись було тихим і мирним, перестало бути безпечним притулком. “Наша земля горіла під ногами, але ми не могли просто стояти осторонь, - каже один із тих, хто залишився на фронті. Війна змушує тебе зробити вибір: або ти здаєшся, або ти борешся”.

Це стало вибором мільйонів українців, які покинули свої домівки, але не втратили віру.

Разом із мамою та старшою сестрою ми вирішили залишити наше село. Це рішення далося нелегко - залишити дім, залишити спогади й усе, що було частиною нашого життя. Дорога була важкою, мов туман, в якому не бачиш ані початку, ані кінця. Але ми дісталися Дніпра - міста, яке стало для нас новою домівкою. І хоча життя тут поступово налагоджується, серце завжди прагне назад, у минуле, до того часу, коли ще не було війни.

“Місце, де ти народився, завжди буде частиною тебе». Війна вчить нас цінувати кожен новий день, навіть якщо він не такий, яким ми його собі уявляли.

1000 днів війни - це не просто відрізок часу. Це історія, що розділила наше життя на “до” і “після”, історія, в якій ми шукаємо відповіді на запитання: хто ми є і чому продовжуємо боротися. Ми стоїмо, бо знаємо, за що боремося. Наша боротьба - це не лише заради майбутнього нашої країни, але й заради нашого минулого, заради тих, хто вже не може йти далі. Тисяча днів війни стала випробуванням на міцність, відвагу та незламний дух.