Я жила в Соледарі. Після початку війни почались обстріли. Не було світла, води й газу. Їжу я готувала на багатті. Мене шокувало, що почались бомбардування. На старості років я хотіла спокою, а його не було. Сидіти постійно у підвалі було дуже страшно, прилетіти могло будь-якої миті. Місто зруйнували майже повністю, жодного будинку не було вцілілого. З міста я виїжджала під обстрілами. Дивом вижила, бо снаряди падали близько. Зараз я живу в Кривому Розі і не знаю, що мені робити далі. Війна забрала у мене все.