Я жив у Бахмуті, коли почалися обстріли. Спочатку намагався залишатися спокійним і продовжувати працювати, але з кожним днем ситуація ставала дедалі небезпечнішою. Магазини й аптеки не працювали, дістати навіть найнеобхідніше було майже неможливо.

Місто постійно обстрілювали з мінометів. Волонтери ризикували життям і привозили людям ліки, їжу, воду. Я бачив, як гинули люди. Це було справжнім шоком для мене. 

Коли зрозумів, що залишатися більше не можна, я виїхав до Дніпра. Як і всі, зараз чекаю миру. Розумію, що додому не повернусь. Хочу знайти для себе новий дім.