Війна мене застала в Слов’янську. Я не вірила, що таке можливо. Моїй мамі вже за вісімдесят років. Їй було тяжко жити в стресі. Місто постійно обстрілювали. Я була шокована, що вночі не можна спокійно було спати. Коли лінія фронту почала наближатись, я з мамою та дитиною виїхала. 

У моєму будинку знесло дах. Я їжджу навідуюсь, бо треба ж якось ремонтувати, поки стіни стоять. Повертатись додому зарано, бо у місті небезпечно. 

Здоров’я моєї мами погіршилось. Вона не розуміє, що відбувається. Так на стареньких людей впливає війна. 

Я дуже хочу миру.  Сподіваюсь, що скоро буде можливість повернутись додому.