У перший день війни я був у Маріуполі зі своєю сім'єю. Не відразу зрозумів, що почалися бойові дії. Вибухи чув і раніше, думав, що все закінчиться за кілька днів. Виявилося, все не так, як я собі уявляв. Коли не стало води, світла й газу, щодня думав про те, як вижити. Запаси продуктів у мене були, медикаменти давали рідні. Загалом, я пережив справжній жах.

На вулицях лежали тіла людей, усе місто було усипане воронками від снарядів. 

З Маріуполя я виїхав 16 березня. Цього дня росіяни скинули бомбу на Драмтеатр. Про це я дізнався пізніше, коли був за межами міста. Зараз я чекаю закінчення війни. Сподіваюсь, що мир уже близько. Поки живу сьогоднішнім днем, про майбутнє не думаю.