Міна розірвалась на моєму даху у 2014 році. Тоді у Слов’янську вже були активні бойові дії. У місті коїлось справжнє свавілля. Потім вісім років я жила в агонії. Боялась, що знову все почнеться. Мої страхи справдились. Слов’янськ почали обстрілювати та життя стало нестерпним. У місті була справжня паніка. Магазини та аптеки закрились, нічого не працювало. 

Я виїжджала до подруги у Дніпро, але там теж було неспокійно. Прильоти були поряд з нами. Потім чоловік зламав ногу, й ми повернулись додому. 

Дуже хочеться миру. Важко жити у постійній напрузі.