"Ми жили з сім'єю у підвалі в паркінгу"

Добрий день, Св.Миколаю! Мене звати Олександра. Мені 11 років. Я народилася в Києві і вчилася в школі до 24.02, поки не почалася війна.

Потім ми жили з сім'єю у підвалі в паркінгу, сподіваючись, що це швидко закінчиться. Але ставало тільки гірше, окупанти наступали на столицю. І ми вирішили виїзджати, куди очі бачать, бо рідних і друзів на заході країни в нас немає. Завдяки небайдужим людям нас прийняли в Коломиї. Ми прожили там півроку, і вирішили повернутись перед школою до Києва.

На жаль, восени в Києві почалися масовані обстріли і блекаут. Постійно пропадає інтернет, і я не можу навчатися онлайн. Це страшенно пригнічує і дратує. Але я тримаюсь, поки що тримаюсь. Мені допомагає мама, тато, брат і бабуся, яка виїхала з Херсона, який обстрілюють щодня. Там ще важче, ніж у нас.

Тому найбільше за все я хочу Перемоги нашої країни, і повернення мирного життя, щоб моє життя і життя всіх добрих людей стало нормальним і щасливим! Я заслуговую на це! Я хочу спокійного, радісного дитинства! Я ще не виросла і не можу керувати ситуацією. Я можу тільки молитися і робити свої справи якнайкраще.

Я стараюся, не дивлячись на повітряні тривоги, виключення світла і інтернету вчитися краще, ніж раніше, робити всі завдання, тести і контрольні на відмінно. І це мені вдається. Це мій стимул!

Мені не вистачає миру, світла і інтернету. А ще я мрію відпочити на морі, бо цього літа відпочинку так і не склалося... Але я дуже вірю, що наступного літа війна закінчиться і ми всі поїдемо відпочивати!

Св.Миколаю, принеси нам Миру, світла і спокою! А я буду дякувати тобі за це щодня!Лише принеси нам Миру!

Твоя Олександра