«Ми зайшли до будинку - і нас почали обстрілювати з літака»

Будинок Галини двічі потрапив під обстріли, тому їй разом із сином і братом-інвалідом довелось на деякий час виїхати з Охтирки. Полагодити житло їм допомогли міжнародні організації

Мені 53 роки. Я з Охтирки. Чоловік помер. Син взяв опіку над моїм братом-інвалідом першої групи, а я працюю. 

Я була на роботі у нічну зміну з 23 на 24 число. Там і дізналась про початок великої війни. Потім  були вдома, ховались у підвалі. 8 березня о пів на третю ночі, тільки ми зайшли до будинку, почались обстріли з літака. Нам повибивали вікна. Це було. 

Вікна повибивало, пошкодило дах. Було холодно. Сиділи у підвалі певний час. У брата почались проблеми з нирками. Зараз він на гемодіалізі. П’ять місяців довелось пролежати у лікарні.

Зараз ми повернулись додому. Нам полагодили будинок. Допомогли міжнародні організації. Вставили вікна, відремонтували дах. Багато чого ще треба робити. 

Декілька місяців роботи не було,  а  зараз я працюю. Від стресу у мене погіршилось здоров’я, навіть довелося лежати у лікарні. Зараз відволікаю себе роботою - пораюсь по господарству. 

Мені здається, що ця війна надовго. Я далека від політики. 

Майбутнього не плануємо. День прожив - і слава Богу. Живемо одним днем.