Історії, які ви нам довірили
Ми виїжджали з мамою з міста під обстрілами. Батько військовий, прикордонник. Спочатку жили у Хмельницькому у родичів. Потім батька поранило і ми переїхали до Києва, тому що його поклали тут у лукарню. Наразі вчуся тут у школі, мене добре зустріли, знайшла нових друзів. Але дуже сумую за своєю домівкою.
Найважче - це поранення батька, втрата домівки, втрата знайомих на війні. Дуже сумую за своїми родичами та друзями.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Місце інтерв'ю:
Київ
Місце подій:
Лисичанськ
Дата інтерв'ю:
20.04.2023
Категорія
Історії мирних
Спосіб запису
Текст
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
Інші історії
