Історії, які ви нам довірили
25 лютого студентка Анастасія прийшла допомагати до Миколаївської лікарні швидкої допомоги. Там катастрофічно не вистачало рук. І лишилася на півтора роки.
"Я свято вірю в Перемогу. Як в таких людей можна не вірити?"
У її перший день лікарня прийняла понад сто поранених. Коли о 4-й ранку Анастасія підвела голову, то зрозуміла, що ще ніхто не спав і не їв – люди трималися на голому адреналіні. Вона рятувала життя, плакала над жахливими пораненнями, раділа, коли молоді солдати приходили до тями. Переконувала хлопців, що вони виживуть і вони виживали. Плата за це – неминуче вигоряння. І все ж таки звикнути до таких картин просто неможливо.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
