«Ми переховувалися у підвалі школи майже два місяці»

Після тривалого перебування під вибухами та обстрілами Наталія разом з родиною намагається вижити у мірному місті

Я проживаю в Україні разом із своєю родиною. Наша сім’я потрапила в дуже складні життєві обставини від того часу, коли почалася війна. Я мама трьох дітей, маю два сини і доньку. Разом з нами проживають і мої батьки, вони вже пенсіонери.

З перших днів війни мені разом із дітьми, чоловіком і батьками довелося покинути свій дім, тому що в нашому селі йшли бойові дії. Спочатку ми переховувалися у підвалі школи майже два місяці - під постійними обстрілами і вибухами. Навіть не уявляла собі, що в наш час можна стикнутися з проблемою питної води, їжі та ліків.

Від холоду хворіли діти, а ліків ніде не було, навіть звичайний парацетамол ніде було придбати. Харчувалися тим, що могли дістати, та хлібом, який завозили військові. У мого чоловіка Андрія – інвалідність  третьої групи, у нього хвороба Бюргера (запалення кровеносних сосудів), немає пальців на нозі. В підвалі, в повній антісанітарії, постійно були потрібні стерильні бінти та медикаменти для перев’язок, але їх не було, тому що аптеки не працювали і ліки не привозили. Не було і знеболюючих.

Після того як Київську область звільнили від окупантів, ми стикнулися іще з однією страшною проблемою: мого чоловіка звільнили з роботи без попередження. Це дуже важко - залишитися з трьома неповнолітніми дітьми без коштів на проживання. Ще й чоловік залишився без ліків, а з його хворобою лікування потребує великих витрат. Старший син Віталій - студент першого курсу університету, середня дочка Аліна - учениця 11-го класу, найменшому сину 8 років. Свій день народження він святкував у бомбосховищі. Його єдиним бажанням було, щоб настав мир у нашій Україні.

Із працюючих в багатодітній сім’ї залишилась тільки я. Та горе не обійшло нас – я потрапила до лікарні, провела там майже цілий місяць. 27 травня мені видалили жовчний міхур. Операція пройшла важко, тривала три години. Наразі я на лікарняному, але лікування, напевно, теж прийдеться припинити, тому що коштів немає, ще й борг за операцію.

Буду дуже вдячна, якщо хтось зможе допомогти. Допомога моїй родині, яка залишилася в Україні, дуже потрібна на придбання дорогих ліків, на їжу, засоби гігієни, для того, щоб платити за квартиру, на одяг дітям, навчання сину, на сплату комунальних послуг.