Історії, які ви нам довірили
Під час війни сім’я Юлії Олексіївни відчувала нестачу продуктів, тому вона дуже раділа гуманітарній допомозі
О пів на шосту ранку 24 лютого ми прокинулись від пострілів. Я сказала чоловіку, що це війна, але він заперечив і сказав, що звуки ніби то від того, що хтось в'їхав нам у ворота. Ми вибігли на вулицю і побачили небо, яке вже сяяло від обстрілів, а навколо лунали звуки вибухів.
Згодом у нас виникли проблеми з їжею: я стояла у великих чергах, і купляла те, що залишилось.
Одного дня у наш двір прилетів снаряд, коли ми всі були в будинку. Діти й дорослі кричали і плакали, адже вікна від вибуху розбились. Вибуховою хвилею зруйнувало паркан та пошкодило дах.
Під час війни ми багато сварились із чоловіком. Я хотіла забрати дітей та поїхати геть, але ми вирішили бути разом у такі важкі часи.
Найприємніший спогад за час російського вторгнення - це гуманітарна допомога, яку ми отримали після трьох тижнів війни. Ми раділи, як діти, бо нам дали ящик намазки на хліб.
Я домогосподарка, сиджу з двома дітьми. Заробляє у нашій сім’ї тільки чоловік.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
