Сім’я в мене – двоє дітей і я з чоловіком. Зараз ми в Київській області, а проживали в Маріуполі. В перший день війни страшно було, але на роботу ми пішли. Усе мене шокувало. Навіть згадувати важко. Звісно, для дітей це був шок. Менший дуже плакав, дуже болісно йому було. Їжа в нас була, а води не вистачало.

Ми намагалися виїхати своєю машиною, і 17 березня нам це вдалося. Самий щасливий момент - це коли ми виїхали на нашу, підконтрольну територію. Тут, на Київщині, чоловік раніше недовго працював, і ми поїхали туди, де він хоча б трохи був. 

Своє майбутнє я бачу мирним, багатим, успішним.