Альоні було дуже важко на останніх тижнях вагітності перебувати в підвалі під обстрілами. На щастя, вдалось евакуюватися, і вже наступного дня вона народила

Я з міста Охтирки. Коли почали 24 лютого, то я була вагітна на восьмому місяці. Зранку зателефонував знайомий з-за кордону і сказав, що російські танки зайшли через кордон. О десятій вже почулися автоматні черги. Військова техніка йшла містом, і зрозуміло було, що почалося щось недобре.

Війна, вибухи, бомбування – все це шокувало. Найстрашніше - коли біжиш під літаком і не знаєш, чи залишишся жити, чи ні. 

Одинадцять днів я вагітна просиділа в підвалі. Це був суцільний жах!

Ми 7 березня виїхали з Охтирки, а 8-го я народила дитину. Виїхали в Полтаву - просто так, до людей, які через знайомих нас пустили безплатно жити дуже допомогли нам. 

Полтаві дякую велике. Це - одне з найкращих міст, які гуманітарно забезпечені. Мені в пологовому будинку навіть жіночка візочок віддала, хоча могла продати. Дуже люди стали добрі. Тут питань взагалі ніяких немає: і продукти отримували, і допомогу від Фонду Ріната Ахметова. Вам велике дякую за те, що підтримуєте.

Життя у всіх змінилося повністю в усіх сеансах. По чужих квартирах скитаємося. Життєві цінності змінилися. Потрібно більше цінувати життя і більше приділяти уваги своїм рідним.

Війна скінчиться тільки перемогою - більше я не бачу варіантів. Що ж, хлопці там дарма гинуть? Так що - тільки перемогою!