Для Євгенії – депутатки Ірпінської міської раді – перший день повномасштабного вторгнення розпочався з робочої сесії. Необхідно було оперативно організувати роботу штабу і налагодити волонтерську діяльність. Та побачивши в небі російські гвинтокрили, жінка усвідомила: перш за все треба вивезти з зони небезпеки своїх чотирьох дітей. Євгенія планувала швидко все владнати, але за час її відсутності місто окупували. Тільки після деокупації вона знову побачила рідний Ірпінь та ледь впізнала його – знайомі місця тепер більш походили на декорації з фільму жахів.