Ольга Володимирівна сьома дитина у сім'ї. Її батько герой України, він брав участь у визволенні України та його поховали з осколком у спині. Жінка близько сорока років працювала на станції, виховала доньку. Коли почалася війна, у її квартиру залетіли уламки і розбили вікно на балконі, вона була дуже налякана – «У підвал тікала, по хаті стрибала і нікуди не виїжджала». Почали стріляти по селищу і руйнувати все поспіль і житлові будинки, люди були в паніці. Пенсії Ользі Володимирівні нінащо не вистачає і виживати важко. Вона мріє про здоров'я та щоб закінчилася війна.