Від початку війни я перебуваю вдома, бо у мене  перелом тазостегнового суглоба. Одразу було важко усвідомити, що почалася війна, а вже ось і пів року пройшло.

Для мене найважче – зібрати гроші на операцію. Слава Богу, люди мені допомагають вижити: води та їжі привозять. Я зараз поряд із сестрою, а батько -  не знаю… немає,  як зв'язку із  ним.

Я постійно  на нервах, відчуваю апатію… Бо я – інвалід… Так, я - інвалід.