Від початку війни я перебуваю вдома, бо у мене перелом тазостегнового суглоба. Одразу було важко усвідомити, що почалася війна, а вже ось і пів року пройшло.
Для мене найважче – зібрати гроші на операцію. Слава Богу, люди мені допомагають вижити: води та їжі привозять. Я зараз поряд із сестрою, а батько - не знаю… немає, як зв'язку із ним.
Я постійно на нервах, відчуваю апатію… Бо я – інвалід… Так, я - інвалід.