Я жида у Сєвєродонецьку. У перший день вторгнення я збиралась на роботу. Мені повідомили, що виходити не треба. Це був мій останній робочий день. Почались обстріли, не стало води, світла й газу.

Мені прикро було спостерігати за тим, як руйнують місто. 

Я виїхала на безкоштовному автобусі. Було дуже страшно евакуюватись. Я встигла на один з останніх автобусів. Потім людей вже не вивозили. Зараз я живу в Одесі. Грошей не вистачає через оренду житла. Я чекаю на завершення війни. Росіяни б’ють ракетами по мирним містам. Страшно залишатись в Україні, але у мене немає іншого виходу.