В перший день війни я був на роботі. Коли літаки бомбили – найстрашніше було. Справжній шок.
Донька злякалася, у неї сильний стрес був. Вони з жінкою дуже плакали. А що було робити? Зараз вже, мабуть, звикли. Але все одно якась напруга є.
Зараз світло відключають, і з ліками були проблеми. Мені потрібні ліки від серця, але їх важко діставати.
Жінка і донька виїжджали з Охтирки, а я тут залишався. Син воює.
Мені - якби швидше війна скінчилась, і син додому повернувся.
