Оксана Геннадіївна зізнається, що не вірила в те, що почалася повномасштабна війна допоки над головою не почали літати снаряди. Героїня намагалася не показувати свій страх дітям, у хвилини небезпеки відвертала їх увагу веселими піснями. Спочатку сім'я ховалася у підвалі, а потім зважилися на переїзд. Полями дійшли найближчого українського блокпоста, а звідти з волонтерами виїхали до Запоріжжя.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді: