Скрипник Катерина, 15 років, учениця 10-А класу Петропавлівського ліцею №1

Вчитель, що надихнув на написання есе: Стародинова Оксана Вікторівна

Конкурс есе "Війна в долі моєї родини"

Війна – це страшна та жорстока подія для всього народу. Багато дітей та дорослих страждають від наступу та дій російських військ.

Я довго не могла усвідомити, що почалося повномасштабне вторгнення зі сторони Росії. Не розуміла, як в 2022 році, цивілізовані люди, не можуть вирішити конфлікт без розв’язання війни на території нашої держави.

Я дуже хвилювалася тому, що не кожного дня ти прокидаєшся і тобі говорять: «Почалася війна». Хотілося плакати, бо не вірила, що ми можемо бути під владою російської федерації.

День, 24 лютого, став значущим для мене та моєї родини. Він змусив нас замислитись, кардинально змінити свої погляди на життя. Після початку повномасштабної війни моя родина стала тривожніше сприймати події, що відбуваються.

Найбільше мене приголомшило те, що на скільки потрібно бути нелюдом, щоб рано вранці випустити ракети по всім великим містам на території України. А здивування викликало те, що Росія, до останнього сподівалася захопити нашу державу за три дні. Це навіть смішно звучить.

Що таке мир для мене сьогодні? Мені б дуже хотілося, щоб швидше закінчилась війна. Мир – це коли немає вбивств і запеклих боїв. Мир – це спокійне, щасливе життя без війни! Я впевнена, що наша Батьківщина Переможе, а ворог буде покараний за всі злодіяння.