Вугледар був під обстрілами з першого дня війни. Я сидів у підвалі. Думав, що все це не надовго. Потім бомбардування тільки посилювались. Одного разу снаряд прилетів поряд із моїм будинком, мене відкинуло вибуховою хвилею. Після цього я вирішив виїжджати.

Я з дружиною доїхав до Покровська. Там нас нагодували, за що я дуже вдячний. Там ми переночували, а вранці поїхали потягом вже на Запоріжжя.

Зараз у живу один. Дружина поїхала до доньки в Донецьк, яка захворіла на онкологію. Більше за все я чекаю на її одужання.