У перший день війни я почала збирати валізи, бо знала, що будь-якої миті потрібно буде виїжджати з міста. Найбільше мене шокувало, що росіяни стріляють по житлових будинках, вбиваючи дітей. Скільки загинуло людей! Заради чого?
Найтяжчим було поїхати з рідної домівки без нічого. Я з родиною їхала власною автівкою. Морально це було дуже важко.
Чоловік залишався деякий час в Бахмуті, потім його мобілізували.
Зараз ми живемо в Одесі. Коли закінчиться війна, я не знаю. Мені дуже хочеться миру, аби діти не жили в страху.
